Крокуємо з малечею дорогою адаптації. Процес адаптації дитини до умов дошкільного закладу досить часто являється драматичною подією, що зачіпає всі сфери життєдіяльності малюка. У дитячому садку все не так, як удома: суворіший розпорядок дня, незнайомі дорослі й діти, незвичні вимоги... Але головне – розлучення з мамою. Усе це може викликати у дітвори напруження і навіть тривожність. Такий емоційний фон негативно відбивається на перших враженнях дитини про дитячий садок, погіршує звикання до нього.

Що таке адаптація?

Адаптація – це пристосування організму до нових обставин, а для дитини ДНЗ – новий, ще невідомий простір з новим оточенням, новими взаєминами.

Чинники, що впливають на адаптацію дитини до ДНЗ

1. Вік дитини. Відносно спокійно протікає період звикання дітей 3,5-4 років. У цьому віці дитина поступово виходить за рамки інтересів сімейного кола. Нічого цього ще немає у малечі 1-3,5 років. Адаптаційний період діти переносять важко. Малюк відчуває неприйняття, паніку, якщо сторонній дорослий намагається виконати з ним якісь дії. Дитина відмовляється приймати допомогу вихователя. Дає про себе знати й нервове напруження: малюк пригнічений, усе викликає у нього сльози; не відпускає від себе маму ні вночі, ні вдень; довго не може заснути, часто прокидається з плачем.

2. Поведінка дитини. Поведінку в період адаптації важко передбачити навіть дбайливим мамам.

Поведінку дитини під час вступу в дитячий садок умовно можна поділити на три групи.

Перша група - cюди належить більшість дітей. Вони різко бурхливо показують своє негативне ставлення до відвідування ДНЗ: голосно плачуть, кидаються на підлогу, дряпаються, кусаються, то просяться на руки, то біжать до дверей, нікого не чуючи. Втомившись від бурхливої демонстрації протесту, малюк може несподівано заснути, присівши біля столу, для того, щоб через 3-4 хвилини з новою енергією знову плакати. Діти цієї групи звикають до ДНЗ протягом 20-30 днів.

Друга група – кілька дітей, які після розлуки з мамою замикаються, стають дуже напружені й насторожені. У них вистачає сили тільки на те, щоб зробити кілька кроків, забитися в найближчий куточок, від усіх відгородитися. Ці діти ледь стримують плач, сидять, їхній погляд нерухомий, вони не граються, мовчать. І тільки побачивши в дверях маму, оживають, біжать до неї і гірко плачуть. Адаптація таких дітей триває 2-3 місяці.

Третя група – комунікабельні малюки. Переступивши поріг дитячого садка вони не лякаються, а навпаки, беруть ініціативу в спілкуванні з дорослими. Протягом дня розповідають дорослому все, що знають. Із задоволенням демонструють свої вміння: самостійно одягаються, роздягаються, їдять, у ліжечку лежать спокійно. Але така ідилія триває недовго (2-3 дні), на більше у дітей не вистачає обсягу інформації. Після цього, побачивши будівлю дитячого садка, вони впадають у відчай, і їх стиль поведінки стає схожим на стиль дітей першої групи.

3. Досвід дитини. Малюк з великої сім"ї (бабуся та дідусь, брати та сестри) вміє по-різному поводитися з різними членами родини, знає чого від кого чекати, з цікавістю обстежує незнайоме середовище.Відрізняється поведінка дітей, батьки яких живуть у маленькому сімейному колі. Їхнє коло спілкування маленьке. У дитини закріплюється симбіотичний зв'язок із матір'ю: залишившись на якийсь час без неї, дитина впадає в паніку. Адаптаційний період дуже важкий і може стати причиною дитячого неврозу.Не маючи великого життєвого досвіду в новому середовищі, дитина може налякатися так, що іноді починає поводитися неадекватно: лазить, хоч і вміє ходити; замовкає, хоч уже почала говорити.

4. Індивідуальні особливості малюка. Якщо дитина активна, комунікабельна, має пізнавальний інтерес, вона адаптується легко, швидко. Інший малюк повільний, спокійний, любить гратися наодинці; шум, голосні розмови однолітків дратують його. Він хоч і вміє сам їсти, одягатися, але робить це повільно, відстає від усіх. Усе це накладає свій відбиток на його ставлення до навколишнього. Такій дитині необхідно більше часу на адаптацію. Хворобливим, сором'язливим дітям необхідно всередині тижня влаштовувати вихідний. Але слід пам'ятати, що тривалі перерви затримують і ускладнюють період адаптації. Під час адаптаційного періоду важливо створити в домі спокійну обстановку, з розумінням ставитися до безпідставного вередування малюка, більше гуляти з ним, пропонувати зняти емоційне напруження активними рухами, цікавою діяльністю. Слід раніше укладати дітей спати після теплої ванни. У цей період треба менше ходити в гості, рідше відвідувати поліклініку, перукарню, аби зайвий раз не перевантажувати дитину новими враженнями. Огорніть свою дитину любов'ю, бережіть її нервову систему.

РЕЖИМ ДНЯ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

СИМПТОМИ ЕМОЦІЙНО-НЕРВОВОГО НАПРУЖЕННЯ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

1.Часті неадекватні негативні емоції та емоційні стани – плач, капризування, плаксивість, тривала депресія, апатія, байдужість, знижений настрій, немотивовані напади гніву; високий індекс вікових страхів або поява страхів, не властивих віку; високий рівень загальної ситуативної тривожності; висока конфліктність з оточуючими, зокрема з дітьми.

2.Відсутність або мінімальний вияв позитивних емоцій, позитивної реакції на нові іграшки.

3.Відсутність чітко диференційованої емоційної реакції на різних людей.

4.Відсутність здатності відгукуватися на емоційний стан близької людини.

5.Надмірна обережність і побоювання небезпечних предметів.

6.Занижена комунікабельність дитини ( їй важко вступити в контакт із незнайомими людьми).

7.Зниження пізнавальної діяльності (практична відсутність реакції новизни)

8.Знижена ігрова діяльність або її відсутність.

9.Зміна рухової активності ( підвищення або зниження).

10.Зниження або підвищення апетиту.

11.Проблеми зі сном (аж до безсоння).

12.Небажання відвідувати ДНЗ.

ОЗНАКИ ЕМОЦІЙНОГО КОМФОРТУ ДИТИНИ ПІД ЧАС ПЕРЕБУВАННЯ ЇЇ В ДНЗ

1.Бажання йти до дитячого садка.

2.Адекватний вияв емоцій дитиною, наявність позитивних емоцій, позитивна реакція на нові іграшки.

3.Здатність дитини адекватно й достатньо тривало відгукуватися на емоційні реакції оточення.

4.Висока комунікабельність дитини.

5.Висока пізнавальна діяльність та активність.

6.Активна ігрова діяльність.

7.Малюнки у світлих тонах.

8.Стабільність рухової активності – дитина рухлива.

9.Відсутність проблем зі сном, їжею.

ЯК БАТЬКАМ СПІЛКУВАТИСЬ З ДИТИНОЮ В ПЕРІОД ЇЇ АДАПТАЦІЇ ДО ДНЗ

1.У період адаптації дитини до нових умов дошкільного закладу будьте особливо уважними до її поведінки, настрою, самопочуття.

2.Дуже важливо вранці створювати атмосферу гарного настрою, це зумовлює успіх протягом усього дня перебування в дитячому садочку: будіть дитину лагідним словом, м'яким дотиком руки до чола.

3.Говоріть дитині вдома, що в садочку їй буде добре, там багато гарних іграшок, хороших діток.

4.Не загрожуйте дитині дитячим садком, як покаранням за гріхи й неслухняність.

5.Пам'ятайте, що ваше хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями та особливостями організації життя в групі.

6.Учіть дитину елементарних навичок самообслуговування: одягатися, роздягатися, акуратно їсти, користуватися носовичком, умиватися та мити руки.

7.Заздалегідь продумайте, як зробити, щоб дитина спочатку не залишалась у дитячому садку на цілий день, а лише на декілька годин. У перші дні відвідування садка не залишайте дитину одну, побудьте з нею певний час на прогулянці. Не запізнюйтеся, забирайте дитину вчасно. Поступово збільшуйте її перебування в групі протягом тижня, починаючи з 1-2 годин, щоб дитина усвідомила: розлука з мамою тимчасова, мама завжди повернеться.

8.Забезпечуйте єдність виховного впливу всіх членів сім'ї, говоріть дитині чітко, що можна робити, як це зробити, а що не можна робити і чому. Тоді ваша дитина розумітиме, чого конкретно ви вимагаєте від неї.

9.Цікавтеся у вихователів вашої дитини, як вона грається, як спілкується з іншими дітьми.

10.Обов'язково повідомте вихователів групи про звички та вподобання, про особливості здоров'я і поведінки вашого малюка.

11.Тримайте тісний зв'язок із персоналом групи й будьте певні, що працівники зуміли прийняти і зрозуміти вашу дитину і по-материнські дбають про неї.

НА ХІД АДАПТАЦІЇ ДИТИНИ ДО ДНЗ НЕГАТИВНО ВПЛИВАЄ

1. Недотримання в сім'ї режиму дня.
2. Застосування невірної методики годування дитини.
3. Погіршення стану здоров'я дитини (патологічні відхилення та розлади).
4. Недостатній рівень психічного розвитку дитини.
5. Патологія вагітності та пологів.
6. Одноманітність життя та діяльності дитини.
7. Постійне перебування дитини під ретельним наглядом дорослих (мама та бабуся).

ПРИЧИНИ НЕВРІВНОВАЖЕНОСТІ ПОВЕДІНКИ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

1. Хвороба.

2. Дефіцит спілкування з дорослими.

3. Відсутність умов для активної діяльності.

4. Відсутність сенсорних подразників (іграшки, предмети для маніпулювання).

5. Не задоволення органічних потреб дітей.

6. Стомлення.

ПРИЧИНИ СТОМЛЮВАНОСТІ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

1. Тривале перебування без сну.

2. Непосильне фізичне і розумове навантаження.

3. Хронічне недосипання.

4. Недотримання режиму.

5. Неправильна організація діяльності.

ЯК НАВЧИТИ ДІТЕЙ КОРИСТУВАТИСЬ ГОРЩИКОМ

1. Висаджувати дитину тільки в тому разі, коли в неї виникає потреба.

2. Примусово ніколи не висаджувати.

3. Ніколи не садити на горщик дитину, якщо вона плаче.

4. Всі пояснення дорослого повинні закінчуватись схваленням.

"ЯК НАВЧИТИ ДИТИНУ ЛІЧИТИ"

Маляті опанувати лічбу зовсім непросто. А все тому, що дитяча пам'ять вибіркова. Дитина добре запам'ятовує лише те, що її зацікавило, здивувало або сподобалося.

А цифри надто абстрактні, щоб викликати якісь емоції у дитини. Тому, перш ніж вчити цифри з дитиною, навчи малюка лічити. Він навряд чи запам'ятає щось, на його погляд, нецікаве, навіть якщо дорослі наполягають.

Основне твоє завдання – зробити заняття лічбою цікавими та захоплюючими. І запасися терпінням, адже не кожна дитина моментально схоплює навички лічби. Вчити рахувати дитину можна починати з 2 років.

Щоб дитина навчилася рахувати, важливо, щоб вона не запам'ятовувала, а розуміла. І обов'язково поясни, навіщо дитині вміти рахувати. Розкажи, що без вміння рахувати неможливо обійтися в повсякденному житті. І нехай твої приклади будуть максимально наочними.

Наприклад, накриваючи на стіл, поясни, чому ти ставиш три тарілки, кладеш три ложки: бо обідатимемо ми втрьох. Також розкажи, що без вміння лічити неможливо нічого купити в магазині.

Коли йдеш у магазин, полічи з дитиною необхідні покупки: "Ми повинні з тобою купити картоплю, моркву, буряк і цибулю – чотири покупки".

Коли все купите, обов'язково перерахуйте покупки. І зверни увагу дитини на те, що гроші теж треба полічити. А вдома дитина залюбки гратиме з тобою в магазин. Замість грошей можна використовувати ґудзики, фантики, просто папірці. 

Щоб дитина навчилася рахувати, зовсім необов'язково сидіти за книжками. Рахувати можна скрізь: на прогулянці, в транспорті, під час обіду й купання. На прогулянці ліпимо пасочки й рахуємо їх, лічимо голубів і собак, машини і будинки, і навіть ворон.

Неодмінно зверни увагу дитини на кількість різних частин тіла у людини і тварин. Полічіть черевики в коридорі та шкарпетки в шухляді, зубні щітки та чашки.

Покажи дитині, що з уміння лічити можна винести користь. Наприклад, тепер вона знає, що для вашої сім’ї треба купити 5 яблук: татові та мамі, бабусі й дідусеві, і самому малюкові. 

Щойно дитина навчилася лічити хоч би до 5, можна переходити до вивчення цифр. Важливо, щоб малюк не просто завчив ряд цифр, а щоб усвідомлював, що ці закарлючки позначають кількість конкретних предметів.

Відмінно підійдуть різні книжки-липучки, магнітні цифри, які можна прикріплювати до спеціальної дошки, до холодильника, віршики-лічилки.

Якщо хочеш, щоб дитина вивчила цифри, нехай вони завжди будуть у малюка перед очима. Нехай вона ними грається. Також хороші розвиваючі іграшки – звичайні лічильні палички або сірники. Їх можна не тільки лічити, з них можна складати самі цифри.

"ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ"

Тест

«ЧИ ГОТОВА ДИТИНА ДО ШКОЛИ?»

1.    Чи хоче ваша дитина йти до школи?

2.    Чи думає дитина про те, що у школі багато дізнається й навчатися їй буде цікаво?

3.    Чи може ваша дитина самостійно виконувати справу, яка потребує зосередженості впродовж 30 хвилин, наприклад, збирати конструктор?

4.    Чи правда, що ваша дитина у присутності незнайомих не соромиться?

5.    Чи вміє ваша дитина складати розповіді за картиною не менше як з п’яти речень?

6.    Чи може ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?

7.    Чи вміє вона відмінювати іменники?

8.    Чи вміє ваша дитина читати по складах або цілими словами?

9.    Чи вміє ваша дитина рахувати до десяти і навпаки?

10.Чи вміє розв’язувати прості задачі на віднімання та додавання одиниці?

11.Чи любить малювати і розфарбовувати картинки?

12.Чи може ваша дитина користуватися ножицями і клеєм, наприклад, робити аплікації?

13.Чи може зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?

14.Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?

15.Чи може узагальнювати поняття, наприклад, назвати одним словом овочі: помідор, морква, цибуля?

16.Чи любить ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?

17.Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту.

Якщо їх:

15-17 – дитина готова йти до школи. Ви недаремно з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна буде легко подолати.

10-14 – ви на правильному шляху, дитина багато чому навчилася, а запитання, на які ви відповіли «ні», підкажуть вам, з чим іще слід попрацювати.

9 і менше – почитайте спеціальну літературу, спробуйте виділити більше часу заняттям із дитиною та зверніть увагу на те, чого вона не вміє.